Реорганізація підприємства: юридичні аспекти

Структура, яка добре працювала на старті бізнесу, з часом може перестати відповідати його потребам. Компанія розширюється, об’єднується з партнером, розділяє напрями діяльності або змінює організаційно-правову форму.

Одним із способів провести такі зміни є реорганізація юридичної особи.

Водночас реорганізація – це не просто зміна відомостей у Єдиному державному реєстрі. Вона пов’язана з правонаступництвом, переходом активів і зобов’язань, правами кредиторів, трудовими відносинами та податковими наслідками. У певних випадках додатково необхідно враховувати вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.

Тому спосіб реорганізації варто обирати з урахуванням не лише майбутньої корпоративної структури, а й усіх юридичних наслідків такого рішення.

Які існують способи реорганізації?

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації шляхом злиття, приєднання, поділу або перетворення. При цьому її майно, права та обов’язки переходять до правонаступників.

Для товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю ці процедури додатково регулюються Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Злиття передбачає припинення декількох юридичних осіб та створення нового правонаступника, до якого переходять їхнє майно, права та обов’язки.

При приєднанні одна або декілька юридичних осіб припиняються, а їхнє майно, права та обов’язки переходять до іншої, вже існуючої юридичної особи.

Поділ передбачає припинення однієї юридичної особи та перехід її майна, прав і обов’язків до декількох правонаступників.

Перетворення полягає у зміні організаційно-правової форми юридичної особи. При цьому її майно, права та обов’язки переходять до правонаступника.

Чим виділ відрізняється від реорганізації з припиненням?

Виділ має іншу логіку: юридична особа, з якої він здійснюється, не припиняється.

У результаті створюється одна або декілька нових юридичних осіб, до яких згідно з розподільчим балансом переходить визначена частина майна, прав та обов’язків первісної компанії. Саме ж товариство продовжує свою діяльність.

На практиці виділ може бути корисним, коли бізнес планує відокремити певний напрям діяльності, групу активів або ризиків в окрему юридичну особу, але не має наміру припиняти основну компанію.

При цьому законодавство встановлює спеціальні правила відповідальності за зобов’язаннями при виділі. Тому розподіл активів, прав та боргів між компаніями потребує особливої уваги.

З чого починається реорганізація ТОВ?

Перший етап – прийняття корпоративного рішення.

Рішення про виділ, злиття, поділ, приєднання та перетворення ТОВ належить до компетенції загальних зборів учасників товариства.

Ще до прийняття такого рішення варто визначити, якою має бути структура бізнесу після завершення процедури: які компанії припиняються або створюються, кому переходять активи та зобов’язання, яким буде склад учасників та як розподілятимуться їхні частки.

Якщо реорганізація передбачає припинення юридичної особи, визначається також порядок проведення припинення та особи, відповідальні за цю процедуру.

Відповідно до статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про її припинення, зобов’язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Що відбувається з кредиторами?

Реорганізація не дозволяє компанії позбутися існуючих боргів. Її зобов’язання переходять до правонаступника або розподіляються між правонаступниками залежно від обраного способу реорганізації.

Якщо реорганізація передбачає припинення юридичної особи, встановлюється строк для заявлення кредиторами своїх вимог. Відповідно до статті 105 Цивільного кодексу України він не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Для ТОВ додатково діє спеціальний механізм захисту кредиторів, передбачений статтею 55 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Протягом 30 днів з дати прийняття рішення про припинення товариства шляхом поділу, перетворення або про виділ, а при злитті чи приєднанні – з дати прийняття відповідного рішення останнім із товариств, що беруть участь у процедурі, товариство повинно письмово повідомити про це всіх відомих йому кредиторів.

Кредитор, вимоги якого до товариства не забезпечені договором забезпечення, протягом 30 днів з дати направлення йому повідомлення або з дати оприлюднення відповідного повідомлення має право звернутися з письмовою вимогою про застосування одного із передбачених законом способів захисту. Залежно від обставин це може бути забезпечення виконання зобов’язання, його дострокове виконання або припинення зобов’язання.

Отже, ці строки мають різне призначення: строк від двох до шести місяців стосується заявлення кредиторських вимог у процедурі припинення юридичної особи, а 30-денний строк за Законом про ТОВ/ТДВ – спеціальних засобів захисту кредиторів у зв’язку з реорганізацією або виділом.

Передавальний акт і розподільчий баланс

Одне з основних завдань реорганізації – належним чином зафіксувати правонаступництво.

Відповідно до статті 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення таких вимог складається передавальний акт або розподільчий баланс залежно від способу реорганізації.

При злитті, приєднанні та перетворенні складається передавальний акт, а при поділі – розподільчий баланс. Розподільчий баланс складається також у разі виділу.

У цих документах необхідно коректно визначити правонаступництво щодо майна, прав та обов’язків юридичної особи.

На практиці це значно більше, ніж формальний документ для державного реєстратора. Від правильності його підготовки залежить, до кого після завершення процедури перейдуть активи, права вимоги, кредиторська та дебіторська заборгованість, договірні права та інші зобов’язання.

Особливо важливим це стає при поділі та виділі, коли права й обов’язки розподіляються між декількома компаніями.

Чи обов’язково проводиться податкова перевірка?

Реорганізація не означає автоматичного проведення податкової перевірки в кожному випадку.

Водночас підпункт 78.1.7 статті 78 Податкового кодексу України передбачає розпочату процедуру реорганізації юридичної особи, крім перетворення, серед підстав для проведення документальної позапланової перевірки.

Тому податковий стан компанії бажано проаналізувати ще до початку процедури: перевірити розрахунки з бюджетом, наявність податкового боргу, податкові активи та зобов’язання, стан розрахунків з ПДВ та особливості переходу відповідних показників до правонаступників.

Особливої уваги потребують випадки, коли реорганізація передбачає передачу значного обсягу активів або розділення різних напрямів бізнесу між декількома юридичними особами.

Що відбувається з договорами?

Завдяки правонаступництву права та обов’язки компанії, яка припиняється в результаті реорганізації, переходять до її правонаступника.

Однак перед початком процедури варто окремо переглянути ключові договори компанії.

Договори фінансування, кредитні угоди, договори оренди, ліцензійні договори та великі комерційні контракти можуть передбачати обов’язок повідомити контрагента про реорганізацію, отримати його згоду або виконати інші умови у зв’язку зі змінами у структурі компанії.

Тому наявність правонаступництва не означає, що договірний аудит можна пропустити.

Що відбувається з працівниками?

Реорганізація сама по собі не припиняє трудові відносини.

Відповідно до статті 36 Кодексу законів про працю України у разі зміни роботодавця, а також його реорганізації шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення або перетворення дія трудового договору працівника продовжується.

Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця у зв’язку з такими змінами можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників з дотриманням установленої законом процедури.

Отже, сама реорганізація не є самостійною підставою для звільнення працівників.

Державна реєстрація реорганізації

Завершальним етапом є проведення необхідних реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі.

Порядок державної реєстрації визначається Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».

Конкретний пакет документів залежить від обраного способу реорганізації. Залежно від ситуації проводиться державна реєстрація припинення юридичної особи, створення правонаступника або внесення змін до відомостей про вже існуючу юридичну особу.

Для відповідних реєстраційних дій подаються передбачені законом документи, зокрема передавальний акт або розподільчий баланс у випадках, коли їх складення вимагається законодавством.

Тому одного універсального переліку документів для злиття, приєднання, поділу, виділу та перетворення немає – пакет формується відповідно до конкретної моделі реорганізації.

Окремо необхідно належним чином вирішити питання документів, які відповідно до законодавства підлягають довгостроковому або постійному зберіганню.

Чи потрібен дозвіл Антимонопольного комітету?

Якщо реорганізація передбачає об’єднання значних бізнесів, необхідно перевірити її також з точки зору законодавства про захист економічної конкуренції.

Злиття суб’єктів господарювання або приєднання одного суб’єкта господарювання до іншого належать до форм концентрації. Якщо фінансові показники учасників відповідають критеріям, установленим статтею 24 Закону України «Про захист економічної конкуренції», така концентрація потребує попереднього дозволу Антимонопольного комітету України.

При цьому для визначення необхідності отримання дозволу недостатньо механічно порівняти фінансові показники лише двох компаній, які безпосередньо беруть участь у реорганізації. Антимонопольне законодавство передбачає врахування показників учасників концентрації та пов’язаних із ними суб’єктів господарювання відповідно до встановлених законом правил.

Тому антимонопольний аналіз доцільно проводити ще на етапі планування операції. Якщо концентрація потребує дозволу АМКУ, вона не може бути завершена до його отримання.

Реорганізація чи M&A?

Злиття та приєднання можуть використовуватися для юридичного об’єднання бізнесів, однак реорганізацію не слід ототожнювати з M&A.

M&A охоплює значно ширше коло операцій. Наприклад, інвестор може придбати 100 % частки у статутному капіталі ТОВ. Власник бізнесу зміниться, однак саме товариство продовжить існувати і його реорганізація не відбудеться.

В інших випадках необхідного результату можна досягти шляхом придбання окремих активів, створення спільної компанії або передачі конкретного бізнес-напряму.

Тому перед запуском реорганізації варто спочатку визначити кінцеву мету: об’єднати декілька юридичних осіб, змінити власника бізнесу, відокремити напрям діяльності, розподілити активи чи змінити організаційно-правову форму.

Що варто перевірити до початку реорганізації?

Найбільше труднощів виникає тоді, коли корпоративне рішення вже прийняте, а його юридичні наслідки починають аналізувати лише після цього.

Наприклад, передавальний акт уже готується, але кредитний договір вимагає попередньої згоди банку на реорганізацію. Або актив планують передати новій компанії, проте така передача має податкові наслідки, які не були враховані під час планування. В іншому випадку може з’ясуватися, що заплановане злиття потребує попереднього дозволу Антимонопольного комітету.

Саме тому ще до прийняття остаточного корпоративного рішення доцільно визначити структуру правонаступництва, проаналізувати активи та зобов’язання, ключові договори, права кредиторів, трудові відносини, податкові та регуляторні наслідки.

Після цього державна реєстрація стає завершальним етапом уже підготовленої процедури, а не спробою вирішувати проблеми в процесі.

Висновки

Реорганізація дозволяє суттєво змінити структуру бізнесу із збереженням правонаступництва: об’єднати декілька компаній, приєднати одну до іншої, розподілити бізнес між декількома юридичними особами або змінити організаційно-правову форму.

Водночас її результат визначається не лише рішенням загальних зборів та записом у Єдиному державному реєстрі.

До початку процедури потрібно розуміти, що відбудеться з активами, боргами, договорами, працівниками та податковими зобов’язаннями, як будуть захищені права кредиторів і чи виникають додаткові регуляторні вимоги.

Тому правильно спланована реорганізація починається з визначення бажаної структури бізнесу та аналізу її юридичних наслідків. І лише після цього варто переходити до корпоративних рішень, оформлення правонаступництва та державної реєстрації.