Онлайн-навчання давно перестало бути тимчасовою альтернативою звичайним заняттям. Сьогодні через інтернет навчають іноземних мов, маркетингу, програмуванню, дизайну, професійним навичкам та десяткам інших напрямів.
Запустити такий курс технічно нескладно: підготувати програму, записати матеріали, створити сайт або сторінку для продажу та надати слухачам доступ.
Але з юридичної точки зору виникає більше запитань. Чи потрібна ліцензія? Як оформити оплату та відносини зі слухачами? Чи достатньо публічної оферти? Як встановити правила повернення коштів та захистити навчальні матеріали від копіювання?
Розглянемо основні моменти.
Чи є онлайн-курс освітньою діяльністю?
Закон України «Про освіту» визначає освітню діяльність як діяльність суб’єкта освітньої діяльності, спрямовану на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті.
Освітньою послугою є комплекс дій суб’єкта освітньої діяльності, визначених законодавством, освітньою програмою та/або договором, які мають визначену вартість та спрямовані на досягнення здобувачем освіти очікуваних результатів навчання.
Тому проведення навчання онлайн може бути освітньою діяльністю. Водночас сам факт того, що особа навчає інших за плату, ще не означає, що для цього обов’язково потрібно отримувати освітню ліцензію.
Чи потрібна ліцензія для онлайн-курсів?
Необхідність ліцензування залежить не від того, проводиться навчання онлайн чи офлайн, і не лише від обраного КВЕД, а від змісту та виду освітньої діяльності.
Закон України «Про освіту» передбачає ліцензування освітньої діяльності у випадках, встановлених законом. Відповідні вимоги деталізуються спеціальним освітнім законодавством та Ліцензійними умовами провадження освітньої діяльності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1187.
Тому звичайні комерційні курси, тренінги, майстер-класи та інші програми неформального навчання, які не передбачають провадження виду освітньої діяльності, для якого законом встановлено обов’язкове ліцензування, можуть проводитися без отримання освітньої ліцензії.
Наприклад, продаж авторського курсу з маркетингу, дизайну чи використання програмного забезпечення сам по собі не означає необхідності отримувати освітню ліцензію.
Водночас спеціалізовані програми, які позиціонуються як професійна освіта, підвищення кваліфікації або передбачають видачу документів про відповідну освітню чи професійну кваліфікацію, потрібно аналізувати окремо.
ФОП чи юридична особа?
Якщо онлайн-курси продаються систематично з метою отримання доходу, діяльність потрібно належним чином оформити.
Для невеликих освітніх проєктів на практиці часто використовується ФОП, а для більших платформ або бізнесів із декількома засновниками – юридична особа.
При реєстрації потрібно правильно визначити види економічної діяльності. Для багатьох курсів неформальної освіти може використовуватися КВЕД 85.59 «Інші види освіти, н.в.і.у.».
Однак важливо розуміти: наявність цього КВЕД не означає автоматично, що діяльність не потребує ліцензування. КВЕД описує вид економічної діяльності, тоді як необхідність ліцензії визначається спеціальним законодавством.
Як оформити відносини зі слухачами?
Укладати окремий паперовий договір з кожним покупцем онлайн-курсу зазвичай немає потреби.
Для масового продажу курсів зручним механізмом є розміщення на сайті договору, умови якого приймає користувач під час оформлення замовлення.
Залежно від змісту та моделі продажу такий договір може мати ознаки публічного договору та договору приєднання.
При цьому порядок укладення договору через сайт регулюється також Законом України «Про електронну комерцію».
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти – оферти – та прийняття такої пропозиції іншою стороною.
Акцепт може здійснюватися шляхом заповнення електронної форми або вчинення іншої дії, яка заздалегідь визначена сторонами як прийняття умов договору.
Тому модель «оферта на сайті – оформлення замовлення – підтвердження згоди з умовами – оплата» може створювати повноцінні договірні відносини без підписання паперового договору.
Водночас користувач повинен мати реальну можливість ознайомитися з умовами договору до моменту їх прийняття.
Що передбачити в договорі?
Договір має відповідати фактичній моделі курсу.
Передусім потрібно визначити, що саме отримує слухач: участь у живих онлайн-заняттях, доступ до записаних відеоматеріалів, перевірку домашніх завдань, консультації викладача, доступ до закритої спільноти або комплекс цих послуг.
Не менш важливо визначити тривалість навчання та строк доступу до матеріалів. Якщо доступ надається, наприклад, на три чи шість місяців, це потрібно прямо зазначити до моменту оплати.
Окремо варто врегулювати ціну та порядок оплати, умови скасування участі, повернення коштів, перенесення занять, порядок комунікації, технічні вимоги, відповідальність сторін та умови отримання сертифіката.
Для різних моделей курсу правила можуть відрізнятися. Наприклад, правова природа живого онлайн-навчання та надання доступу до заздалегідь створеного цифрового контенту не завжди є однаковою.
Чи можна гарантувати результат навчання?
У рекламі онлайн-курсів часто можна побачити обіцянки конкретного результату: опанування професії, гарантованого доходу або працевлаштування.
З юридичної точки зору до таких формулювань потрібно ставитися обережно.
Якщо виконавець продає доступ до навчальної програми, його зобов’язанням насамперед є належне надання визначеного договором комплексу послуг: проведення занять, надання матеріалів, перевірка завдань, консультації тощо.
Особистий результат слухача водночас може залежати від його здібностей, часу, який він приділяє навчанню, виконання завдань та інших обставин, що не контролюються виконавцем.
Тому в договорі варто чітко відмежувати належне надання послуг від індивідуального результату навчання.
Водночас це не дозволяє виконавцю рекламувати гарантований результат, який фактично не може бути забезпечений. Інформація про курс повинна відповідати його реальному змісту та умовам.
Повернення коштів і права споживачів
Якщо курс купує фізична особа для особистих потреб, на такі відносини поширюється законодавство про захист прав споживачів.
Окрім того, залежно від формату продукту можуть застосовуватися спеціальні правила щодо цифрового контенту та цифрових послуг.
До укладення договору покупець повинен отримати необхідну інформацію про виконавця, зміст послуги, її вартість та основні умови придбання.
Саме тому універсальна фраза «кошти після оплати не повертаються» не є достатнім юридичним захистом.
Порядок відмови від договору та повернення коштів потрібно формувати з урахуванням конкретної моделі курсу: живих занять, записаного контенту, індивідуальних консультацій або їх поєднання.
Персональні дані слухачів
Під час реєстрації на курс слухач зазвичай передає ім’я, номер телефону, електронну адресу та інші персональні дані.
Їх обробка повинна здійснюватися відповідно до Закону України «Про захист персональних даних».
Організатору курсу варто визначити, які саме дані збираються, з якою метою вони використовуються, кому можуть передаватися та протягом якого часу зберігаються.
Якщо дані використовуються не лише для виконання договору, а й, наприклад, для рекламних або інформаційних розсилок, це також потрібно належним чином врегулювати.
Як захистити матеріали курсу?
Відеоуроки, тексти, презентації, графіка, методичні матеріали, тести та інші результати творчої діяльності можуть охоронятися авторським правом.
За Законом України «Про авторське право і суміжні права» авторське право виникає внаслідок факту створення відповідного твору. Державна реєстрація не є обов’язковою умовою виникнення авторського права.
Водночас авторське право охороняє конкретну форму вираження твору, а не абстрактну ідею, метод чи концепцію навчання як таку.
Тому захист онлайн-курсу не повинен обмежуватися лише посиланням на авторське право.
У договорі зі слухачем варто передбачити, що доступ до матеріалів надається для особистого використання, та заборонити їх незаконне копіювання, поширення, перепродаж, передачу доступу третім особам або інше використання з порушенням прав інтелектуальної власності.
Якщо над курсом працюють запрошені викладачі, дизайнери, фотографи, відеографи або інші підрядники, питання майнових прав на створені ними матеріали потрібно окремо врегулювати в договорах.
Сертифікат після проходження курсу
Організатор неформального навчання може підтверджувати факт проходження власного курсу відповідним сертифікатом.
Однак такий сертифікат не слід позиціонувати як документ про освіту або підтвердження державою визнаної освітньої чи професійної кваліфікації, якщо для цього немає передбачених законодавством підстав.
Тому ще до запуску програми потрібно визначити, що саме підтверджуватиме сертифікат та як ця інформація буде представлена слухачам.
Висновки
Для запуску онлайн-курсу недостатньо записати навчальні матеріали та налаштувати приймання платежів.
Ще до першого продажу варто визначити, чи потребує конкретна діяльність ліцензування, правильно оформити суб’єкта господарювання, підготувати договір зі слухачами, налаштувати механізм його електронного укладення, визначити правила оплати та повернення коштів, врегулювати обробку персональних даних і захистити права на навчальні матеріали.
При цьому юридична модель повинна відповідати фактичному формату курсу. Продаж доступу до бібліотеки записаних лекцій, живе навчання з викладачем та повноцінна освітня програма – це різні моделі, для яких відрізнятимуться і договірні умови, і юридичні ризики.
Тому юридичне оформлення онлайн-курсу краще продумати ще до початку продажів. Це значно простіше, ніж змінювати правила роботи вже після виникнення спору зі слухачем або незаконного поширення матеріалів курсу.
